...прошу не много тишины,
всего мгновение покоя,
у ветра,бури и весны-
полуденного зноя!
стихии,ветры,успокойтесь,
не надо волны бить и гнать,
за льдами Арктики укройтесь,
прошу покой не долгий дать.
огромным городам и малым,
лесам,полям и деревням,
озёрам,рекам,и причалам,
заводам,докам,кораблям!
прошу не много тишины,
всего мгновение покоя,
застыли люди у стены,
минуты эти много стоят.
не надо только говорить,
слова в которых нету смысла,
попробуй просто ощутить,
как хороши и светлы мысли!
Комментарий автора: Минуты у стены плача дорогого стоят,и наверно запоминаются на всю жизнь.
Геннадий Ангелов,
Украина Николаев
В 2001г.стал Лауреатом Международного поэтического конкурса"Морской конёк"
В 2008г. вышел первый коллективный сборник "Сердца четырёх"
позже в 2008г.первый сборник автора " Кто сказал,что я Бога не видел"
В 2009г. третий сборник " До будущей встречи"
"Стапель 80" вышел в 2009г.
Это юбилейный сборник литературного обьединения " Стапель" г.Николаев
В 2010г.книга "Город мой"к 220 летию г.Николаева.
И в 2010г.книга " Вам победители" к 65 летию великой победы!
Автор печатается в газетах г.Киева,г.Николаева
Состоит в литературных обьединениях"ЗОРЯ" "Стапель"
г.Николаев e-mail автора:gen997042@yandex.ru
Прочитано 2688 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Господний Сад Христов! Жатва в Церкви - Светлана Камаскина ...Когда созреет "семя" - в "манне сокровенной",
Тогда и Ангел Господа - по Милости - придёт!
И даст всем утешение, и Дар Живых Пророчеств -
Взвесит - "плод молитвенный",и Силу - изольёт!Аминь!
